Бібліоблог: "По обидва боки фронту". 15 (2) січня 1916 р.

Відгуляли свята за обома календарями, і тепер газети повертаються від привітань до свого буденного контенту - політичних статей, оглядів воєнних дій etc. Про зміну дати нагадують, однак, розлогі аналітичні статті, що ретельно підбивають підсумки минулого року.

Перша шпальта "Діла" просякнута "євро-австрійським" оптимізмом, завдяки якому цензура не вирізала цього разу з передовиці ані крапочки, а негативні нотки дозволяються лише по відношенню до власного українського руху, який, на думку редакції, має репутацію двієчника у шкільному класі та якого треба ритуально сварити, аби підтягував "хвости" до рівня свідомих учнів.

"Треба було світлого походу на Росію з мая 1915 р., треба було крівавого відбитя всіх італійських наступів, треба було врешті розгрому Сербії, щоби противники наддунайської монархії, зверхні й внутрішні, переконали ся, що нічого не вийде з їх надій на роздертє Австрії.

За границею нині вже нема нікого... хто ще числив ся-б з можливістю, що Австро-Угорщину стріне така доля, яка стрінула була анархічну польську річпосполиту з кінцем XVIII. столітя.
...
Не так уже світло й беззамітно представляєть ся внутрішна політична формація нашого табору.. Хоча заснованє і діяльність З.У.Р. принесли в сій області великий крок до ліпшого, то таки остаєть ся ще богато до зробленя в обсягу наших фракційних і особисто-політичних відносин. Може події в польськім і чеськім таборі будуть зверхнім товчком до усуненя деяких організаційних недомагань також у нашім житю".

На другій шпальті з прискіпливою увагою та ревнощами слідкують за рухами польських політиків. Короткі ж повідомлення дивним чином перегукуються з сучасними проблемами.

Втома від війни проникає на шпальти цензурованих видань:

"Запомніте етот твіт" (с) Varlamov

Цісар і король діє в дусі "клаптикової Європи" сто років потому.

Згубна "толерастія"? Та ні, просто треба ж якось підтримувати добрі стосунки з союзником, хай слабеньким, який до того ж отримав на днях першу важливу перемогу - випхав ANZAC з галіполійського берега (про це - перші сцени фільму "Шукач води").

Німецький кайзер за це навіть видав Енверу-паші "блакитного Макса". Принагідно звернемо увагу на надзвичайні пригоди ~~пана Шовковичного~~ добре відомого всім радянським людям німецького комуніста. Настрої ж українського громадянства, напевно, не надто сподобалися цензурі, й після останньої строки у вирізці йде величезна лакуна.

Німецький комунікат зручно подати з деякими місцевими новинами, що розташувалися поруч на шпальті. У комюніке привертає увага згадка про перших німецьких асів - Макса Іммельмана й Освальда Бьольке, добре відомих поціновувачам історії воєнної авіації засновників винищувальної тактики. На даний момент на рахунку в кожного десь по 8 перемог. Жоден з них не переживе 1916-й рік, але перший закінчить бойовий шлях із 17 перемогами, а другий знищить аж 40 ворожих літаків, та ще й виявиться вчителем славнозвісного "Червоного Барона", Манфреда фон Ріхтгофена (80 збитих, абсолютний рекорд Першої світової війни).

Макс "Лілльський Орел" Іммельман поруч із своїм ~~TIE-figh~~ Fokker Eindecker'ом, осінь 1915 р. (tumblr.com)

Освальд Бьольке біля свого "фоккера". Зима-весна 1916 р. (Osprey Publishing, Duel 59)

Епідеміологічний стан міста ілюструється дрібними повідомленнями. У прокламації, що поруч, відображена типова для воєнного стану фінансова політика.

І колонка з австрійським комунікатом на останній шпальті:

Шпальти "Киевлянина" цього дня не менш цікаві. Навіть не зважаючи на те, що випуск тепер складається з 4-х шпальт замість шести за ті ж самі 5 коп за номер.

На першій шпальті переповідається новорічний маніфест царя Миколи ІІ. Слова про те що "з Царем та армією єднається й великий російський народ, і все російське суспільство, а в єдності цих трьох могутніх дієвих сил нашої любої Батьківщини - вірний залог перемоги" з майбутньому сприймаються з такою самою сумною іронією, як і запевнення "Діла" про непорушність дунайської монархії.

Ці пафосні слова трохи контрастують з різноманітними об'явами в лівій частині вирізки. Оперетка, мабуть, постійно переживає аншлаґ. До речі, тепер зрозуміло, звідки з'явилося дивне слово "утрєннік".

На цій же сторінці починається титанічний огляд міжнародних обставин року, що минув. Емоційна, без сумнівів заангажована, але докладна й цікава стаття "Іноземний огляд за 1915 р." поширюється ще й ледь не на всю другу шпальту.

Якщо "Діло" аматорам воєнної історії подарувало згадку про перших німецьких асів, то "Киевлянин" тішить флотофілів докладним описом взаємних "реверансів" німецького лінійного крейсера "Ґьобена" і новозбудованого російського дредноута зі складу Чорноморського флоту. З цього моменту німецький корабель, що офіційно перейшов разом з командою на турецьку службу під новою назвою "Явуз Султан Селім", перестає бути "ферзем у натовпі пішок" і не матиме надалі змоги панувати в чорноморській акваторії, не зважаючи на російський флот. Росіяни у 1916 році нарешті під прикриттям дредноутів зможуть вільно здійснювати десантні операції на малоазійському узбережжі, однак до революції так і не зможуть здійснити давню солодку мрію про висадку на Босфорі, дещо вже підданою сумніву через поразку англо-французької Галліполійської операції.

За традицією, як буває в сутичках без визначеного результату, обидві сторони тягнуть ковдру на себе. "Киевлянин" повідомляє:

С судов, сопровождавших наш корабль, были замечены очень хорошие накрытия "Гебена" нашими снарядами. Из-за дальности расстояния - колебавшегося около двадцати верст, - было трудно судить о попаданиях. Однако, есть основания думать, что "Гебен" пострадал. (нагадаю принагідно, що повнорозмірне зображення зручніше роздивлятися, відкриваючи його "в новій вкладці")

Турецьке ж коротеньке повідомлення, поміщене в №10 "Діла" від 12 січня 1916 р., каже, що "наш корабель не потерпів шкоди, за те стверджено влучні стріли в російський корабель".

При цьому російське повідомлення проявило самоцензуру, абстрактно говорячи про участь з боку ЧФ "одного з лінійних кораблів", хоча насправді йдеться про укнікальну першу зустріч німецького "уберваффе" з новітнім російським дредноутом. У "Ділі" повідомляється, що супротивником "Ґьобена" була "Імператриця Марія", але тут мова йде про тип корабля, бо насправді то була її сестра-близнюк "Імператриця Катерина" (з 1917 р. - "Вільна Росія").

Німецький лінійний крейсмер "Ґьобен" / Турецький флагман "Явуз Султан Селім" (з Bundesarchiv)

Російський дредноут "Імператриця Катерина Велика"

Навколо телеграм з війни - купа обговорень скрутного становища в тилу. Проблеми з продовольством вирішують на загальнодержавному рівні в Петрограді. Іозефі, один з консервативних київських політиків і однодумець редактора "Киевлянина" В.Шульгіна, порається з типовою вже для Києва паливною проблемою, організовуючи дров'яні склади по всьому місту, аби зменшити зусилля й витрати на приватне транспортування палива. Тепер уже й я сам починаю розуміти, звідки взялося оте море дров, що його можна побачити на фотокартках Софійського майдану в перші місяці революції 1917 р.

У цьому уривку привертає увагу привітання від імені викладачів і студентів Київського університету, що опинилися у вимушеному засланні в Саратові. Окрім того, маємо цікаві свідчення традиційних новорічних негараздів:

На Шулявке... днем 31 декабря покончил жизнь в своей квартире студент Киевского плитехнического института Андрей Семянко, 25 лет. С петли снят был уже похолодевший труп. Перед самоубийством Семянко был в обществе своей знакомой, с которой ссорился.

Іще на останній шпальті є традиційний комунікат...