ЧИТЕЛНИКУ ЛАСКАВЫЙ!
Хоча так починається передмова, звична для українських кириличних стародруків,
редактор києво-печерської Тріоді Цвітної Тарасій Земка у 1631 р. обрав більш
консервативний церковнословянський варіант звернення. Для стандартних
богослужебних книг це виглядало виправданим кроком: «єще же да Орѳографїа
Грамматичнаа Діалекту нашего славенскагѡ пространнаго, и всѧкоѧ блгдти
и сладости преисплъненнаго съхраненна будетъ : а єже єстъ връхъ, да в Книгахъ
нашихъ Цр҃ковныхъ безмѣстїй различныхъ и єресїй ѹбѣгнемъ.».
Видання Земки було обрано мною як одне з найдавніших,
до того ж багато та своєрідно проілюстроване. Сама історія підготовки видання в
умовах моровиці зимою 1630 – 1631 рр., згаданої редактором у тій самій
передмові, надає цій книзі додаткову
цінність: «Нетокмо бо вещество неудобъ снабдѣвашесѧ, но и художникъ
єдва ѡбрѣстисѧ възможе, всѣмъ наченшимъ сію Кнігу смрътоноснымъ ѡружїемъ (єже въ
мимошедшее лѣто ҂ах҃л, наченше ѿ пръваго днѧ Мсца
Августа, даже до Априллѧ, въсемъ ѹже лѣтѣ, въ Обители же
ст҃ой зде, и въ градѣ Кіевѣ и въ окрестныхъ Градѣхъ ѕѣлѡ сверѣпствоваше) посѣченнымъ
бывшимъ».
Зважаючи на
це, варто було б із розумінням прийняти ритуальне прохання редактора, звернене
до читача: «Тебе же Читателю бл҃гій молю, пръвѣе да простиши ми погрѣшеннаѧ: посемъ да Ба҃ млствуеши ѡ насъ въ семъ дѣлѣ трудившихъсѧ, да насъ и
въ прочее ѹкрѣпитъ , и ѹдовлит, здравїемже и разумомъ».
У викладі літургійної риторики, що облямовує найважливіший для християнина святковий цикл, було б цікаво поглянути на «словенський» богослужебний стандарт у порівнянні з грецькою службою та латинським обрядом. Тому виклад матеріалу із Тріоді Цвітної буде супроводжуватись витягами з контрреформаційного Римського місалу та грекомовних Тріодей XVI – XVIII ст., приблизно синхронних українським стародрукованим виданням. У випадку грецьких друків спочатку використовуватиму Тріодь Пісну, оскільки до неї вже в ΧVI ст. прикладали всю Страстну Седмицю до суботи включно. Ось, зрештою, що я «ѡ ѹпотребленїи єѧ чинномъ и полезномъ, предлагаю: ты же прочести молю не полѣнисѧ».
Починаємо! Introitus.
Въ Пѧтокъ Шестыа Нд҃ли Ст҃го Великаго Поста, на Вечерни…
Душеполезную
съвершивше Четверодесѧтницу, и Стую Неделю Стрсти Твоеѧ, просимъ видѣти
члколюбче, єже прославити въ ней величїѧ Твоѧ, и неизреченное нас дѣлѧ
смотренїе Твое, єдиномдренѡ поюще, Ги҃ слава Тебѣ…
Далі буде.
