До цього можу додати, що сама Степанів стала "селебріті" ще в перші місяці існування легіону й до росіян слава про неї дійшла ще до її полону, через швейцарські українознавчі видання. Ось приклад милого діалогу між "Киевлянином" та львівським "Ділом", що стався восени 1915 р. "Елена Степанивна" там займає гідне місце.
Принагідно зазначу, що автор російської рецензії - професор Київського університету Юліан Кулаковський - відомий не стільки через свою монархічну та націоналістичну російську (попри польське походження) позицію, скільки завдяки своїм фундаментальним працям з історії Візантії. Як би там не було, його портрет поміж іншої дореволюційної професури прикрашає те крило Червоного корпусу, де зараз розташовується історичний факультет КНУ. Існують аж дві його біографії, яскраво написана книга Пучкова та вельми формалізована могографія Лесі Матвеєвої. Тобто його внесок в науку визнається вповні, й навіть з повагою до його громадянської позиції. З іншого боку, все одно тіпає, коли його хтось в історіографічних оглядах називає "славетним українським візантиністом".
 |
| Ю.Кулаковський (1855-1919) |
 |
| Олена Степанів (фото з цитованої вище статті у "Тижні") |
Нижче викладаються відповідні статті в двох знайомих газетах. Зверніть увагу, що стаття Кулаковського в "Киевлянине" починається в самому низу першого зліва стовпчика і продовжується в наступних рядках.
Повністю номер "Киевлянина" можна передивитися на сайті Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського.
А шпальти "Діла" походять з Відділу рідкісних книг та рукописів Наукової бібліотеки ім. М.Максимовича.
