"По обидва боки фронту". 2 (15) листопада 1915 р.

Важкий понеділок у "Діла" розпочався з ностальгічних спогадів д-ра Василя Щурата про дні революції 1848 р., коли українці, завдяки лояльності до влади та розумному поводженню цієї влади (реверанс у бік губернатора Стадіона, який подарував галичанам "скасованє" панщини), мали набагато більше преференцій ніж 66 років потому, коли вже існував могутній партійний рух і проливалася українська кров на фронтах. "В пропорції до наших власних сил ми нині повинні би стояти значно висше". Особливо підкреслювалася вірність тогочасних русинів у порівнянні з поляками: "Doch bin ich kein Pole, sondern ein loyaler Ruthene!" - "та ж я не поляк, а лояльний русин!". Наголошувалося, що українці завжди були "тирольцями сходу" (тобто лояльними до імперської влади підданими іншої нації). Цікаво, що зараз частіше згадується інша італійська аналогія стосовно Галичини - "український П'ємонт", яка має сенс з точки зору ХХІ ст., але в умовах розвою Великої війни звучала би вкрай вороже і незручно для націонал-демократів.

У завершальній частині статті Володимира Гнатюка "Безцільні заходи" нарешті доводиться до логічного завершення ідея: "Ніж латинізувати русинський друк, краще зробіть грунтовні поступки українству, і жодне руссофільство не пройде". Між іншим демонструється основний зміст українського націєтворення: "Ми мусіли занехаяти свою старинну назву "Русь, Русини", і були приневолені приняти пізнійшу, хоч також доволі таки давну назву "Україна, Українці, <...> щоб лише уникнути двозначності та всяких непорозумінь".

Знову заходить мова про відбудову Галичини. Цікаво, що колонка має величезний пробіл якраз там, де мав бути викладений підпункт "Хлоп "має гроші" і "не потребує помочі"". Судячи з усього, таку надмірну, майже соціалістичну, критику влади цензура заборонила вже після верстки номера. Напевно, тими самими причинами пояснються інші лакуни в номерах "Діла", які ледь не кожного дня трапляються у зшитках.

На інших шпальтах доповідалося про запровадження податкових пільг на звільнених теренах Галичини і коротко інформувалося про тріумф з'єднаних сил у Сербії.

Культурні права українців залишалися у фокусі "Діла". А вивчення турецької мови німцями і зараз є вельми актуальним.

На останній полосі - реклама часопису відомої з сучасного шкільного курсу української організації.

Комунікати австро-угорського Генштабу:

Та повідомлення з Туреччини про бої на півострові Галліполі. Фільм "Шукач води" всі бачили?

Тепер перейдемо до відповідного номеру "Киевлянина".

Поруч з оголошенням про відкриття початкової і середньої школи для біженців - цікаве повідомлення про втрату авіаторських прав. Гадаю, персону Залеського можна відновити за даними сучасної історіографії.

Цікаво також порівняти аналіз бойових дій від "Киевлянина" з відповідними повідомленнями австро-української газети.

Повідомлення про життя в полоні - за 1915 р. туди потрапило більше мільйону військовослужбовців Російської імператорської армії.

Поруч знаходяться замітка про випробовування безпровідного телефону (вважайте, рації) у Сполучених Штатах та бюлетень про стан здоров'я тяжко хворого митрополита Флавіана. Його блискуча книгозбірня зараз розпорошена по декількох українських бібліотеках.

Свідчення жорсткішання державного контролю над економікою в умовах виснажливої війни.

Та повідомлення про звіряче вбивство в київському південному передмісті - Китаєві.

Традиційні проблеми з паливом та облаштування трамвайних колій. Поруч - дрібні події, включаючи автомобільне ДТП.

Ось таким був сьогоднішній день 100 років тому. Нагадую, що повний номер "Киевлянина" можна подивитися на сайті НБУВ, а цілісні шпальти "Діла" з Відділу рідкісних книг Наукової бібліотеки КНУ наведені нижче. Відкривати повне зображення зручніше в новій вкладці.