Спочатку треба сказати дещо стосовно "газет-опонентів". Між ними є певна відмінність: "Діло" з самого моменту заснування була газетою партійною - "народовською", і хоча війна сприяла згуртуванню політичних сил, безумовно політичні питання і партійна позиція щодо них залишалися найважливішими. "Киевлянинъ" же, безумовно, маючи певні політичні вподобання (вельми консервативно-націоналістичні, на межі з чорносотенством), залишався універсальною щоденною газетою, набагато більше уваги приділяючи повсякденному життю міста й країни, ніж його "опонент".
Отже, які новинки на порядку денному? Вступна стаття - на тему "чо там у москви". Обговорюється резолюція "реакціонерів навколо князя Мещерського" в Державній Думі й наголошується, що жодних поступок у національному питанні в цій резолюції немає. Заразом підкреслюється, що у своїх принципах ця резолюція звучить в унісон заявам російської соціалістичної еміграції, в першу чергу "меншовиків" Плєханова. Висновок: "Російські патріоти з революційної соціяльної демократії ... опинилися в однім ряді з крайніми російськими реакціонерами, які бажають собі побіди Росії для укріплення теперішнього режиму".
Нижня частина шпальти пером В.Гнатюка засуджує ототожнення угорською владою друку кирилицею з проявами "руссофільства". Хоча стаття не завершена, переведення русинського закарпатського друку на латинку явно вважається помилковим кроком.
На 2-й шпальті головна увага приділена описові руйнувань, що заподіяли росіяни Волинській землі з ритуалізованими бідканнями стосовно уникання вжитку української мови навіть австрійською військовою владою. В окремому дописі висловлюється занепокоєння насильницьким вивезенням у внутрішні регіони Росії "українських послів" - себто, україномовних депутатів-парламентарів, що 1914 року опинилися під російською окупацією.
Дещо з питань міжнародних: Рашка (не плутати з Росією ;) ), мовляв, тепер є місцеперебуванням сербського уряду. Болгарія, котра щойно лише вступила у війну, завершивши формування "Почвірного союзу", здобуває трофеї і перетворює становище сербів на катастрофічне.
Східний фронт завмирає, й тому відомостей з нього небагато.
З дрібних повідомлень найцікавіше - про встановлення нових тарифів на львівських "кінних таксистів".
Окрім повідомлень про боротьбу зі спекуляцією та відомостями про бюджет міста зазначається, що "фізикат міста Львова остерігає перед небезпекою віспи і взиває львовян до добровільного щіпленя, бо місту грозить епідемія тої хвороби".
Наведено традиційний перелік загиблих.
На останній шпальті серед оголошень - пропозиції репетиторства, повідомлення про повернення до Львова якогось лікаря-окуліста й реклама посібника з боротьби з епідеміями інфекційних хвороб - проблема таки стояла гостро.
Решта числа "Діла" у зображеннях:
Тепер переходимо до "Киевлянина". Ось його перша шпальта.
Треба сказати, що грізний фронтовий дух у київській газеті відчувається сильніше. Не дивно - російська армія за літо пережила низку катастрофічних поразок і на сотні кілометрів відступила вглиб своєї території. У серпні-вересні розпочали навіть евакуацію Києва (зокрема, університетська бібліотека виїжджала до Саратова). Однак, військові повідомлення розбавлені літературно привабливими оповідями про фронтове життя й "наших героїв". А головним господарським питанням була традиційна підготовка до опалювального сезону, загострена воєнними негараздами.
Згадується також про справи біженців, короткі телеграми з інших кінців Росії розповідають про евакуаційні заходи в Санкт-Петербурзі, а об'яви традиційно для "Киевлянина" перенасичені пропозиціями дерматовенерологів, продажу жеребців, репетиторських та квартирних послуг. Докладніше номер можна роздивитися на сайті НБУВ.
Немає коментарів:
Дописати коментар