 |
| Зима на Східному фронті (з Національної бібліотеки Австрії) |
Спочатку, за звичкою, "Діло".
Одна з важливих тем номера - візит німецького кайзера Вільгельма ІІ до Відня та зустріч його з цісарем Францем-Йосифом І. Як зазначає газета, ця зустріч - перша з часів миру.
Однак, деталі візиту краще зображені на внутрішніх шпальтах кореспондентськими телеграмами, а вступна стаття лише користується цією нагодою для застереження владних покровителів щодо польської загрози. Автор тлумачить поступки полякам у збиранні заселених ними російських володінь, "Конгресівки" та Литви, як спробу відвернути їх від польських земель у складі самої Німецької імперії, обмінюючи подарунки за рахунок Росії на залізну лояльність полономовних німецьких підданих. Мовляв, аби вони були gente Poloni, natione Germani. Таку саму ідею може плекати й австрійська влада - поступитися Поділлям, але зберегти статус-кво, помірно "пропольський", у Галичині. Автор емоційно аргументує хибність подібних думок прикладом Бісмарка, який так і не зміг пом'якшити жодними поступками для французів ганебну втрату Ельзасу й Лотарингії. Коротше, "погано ти, Швейку, мадярів ляхів знаєш". "То такі люди, що на них нема ради, але ми, українці, готові допомогти з ними впоратися", - до цієї думки підштовхує виклад аргументів у статті.
Ані коронований візитер, ані редакція "Діла" не могли знати, що рівно через рік, 30 листопада 1916 р., вулицями Відня вже рухатиметься траурний поїзд, що повезе в останню путь старенького австрійського цісаря.
Більша частина другої шпальти - про Український сейм у Сполучених Штатах. У цей час Америка ще нейтральна, і політики "почвірних країн" досі мають небезпідставні сподівання перетягнути її на свій бік хоча б завдяки дотриманню дружнього нейтралітету.
У роботі сейму взяли участь представники ЗУР, зібрання відзначилося урочистою українською ходою вулицями Нью-Йорка та прийняттям загальної резолюції про боротьбу "за волю України".
Військові телеграми констатують повну перемогу над Сербією та витіснення решти її військ до іонічного узбережжя. Балканський фронт тепер систематично називається "англо-французьким", бо, у відчайдушній спробі врятувати баланс сил, союзники похапцем висаджували на зміну сербам війська в Салоніках, поглиблюючи заразом політичну кризу в Греції.
Війна з Сербією, втім, викликає дивні асоціації у видавців "Діла".
Кореспондентів "Діла", так само, як і "Киевлянина", цікавить початок сесії румунського парламенту.
Румунія в часи Сараєвської кризи була вельми вірогідним кандидатом на приєднання до Центральних держав, але конфлікт між пронімецьким королем Фердинандом і профранцузьким парламентом, та наочний приклад Італії зберегли країні нейтральність. А тепер австро-українська преса з тривогою слідкує, аби ця нейтральність збереглася, і Румунія не приєдналася до блоку Антанти.
Зате на Сході "стабільність досягнуто".
Але на альпійському фронті, який відбирає дедалі більшу увагу австрійців, знову запеклі оборонні бої - досі відбивають четвертий італійський наступ на р. "Соча" (більш відомий італійський варіант - Ізонцо).
Всього масових штурмів на цій ділянці фронту, кожен з яких був потужніший за попередній, сталося за війну аж одинадцять. Італійському командуванню вочевидь бракувало фантазії знайти інший, не такий банальний, шлях до головної мети війни - австро-угорського порту Трієст на узбережжі Адріатичного моря.
 |
| Італійці підсвітлюють прожекторами позиції 10-ї австрійської армії в Карнійських Альпах, бл. 1917 р. (bildarchivaustria.at) |
Серед звичайних оголошень - пошуки товариша Володимиром Гнатюком, одним із авторів "Діла". Підбирають гімназистів-стажерів до друкарні Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Є шлюбне оголошення.
Райфайзенбанк утискає українську мову...-
А що тим часом росіяни пишуть у Києві?
Передова стаття зв'язує промову румунського короля, згадану в "Ділі", із загальною політичною ситуацією на Балканах. Так само підкреслюється її обережність і "багатовекторність", але, мовляв, ураховуючи загальний стан речей і те, що сербська армія напевно вже відступила до Чорногорії й Албанії, війна сама може постукати до румунів у двері.
Огляд бойових дій на Східному фронті зосереджений навколо локального німецького наступу під Двинськом та начебто успішних дій партизанських (фактично - діверсійних) загонів, створених зі згадкою про війну 1812 року. Згадується ще про локальний російський контрнаступ на території України (під Чарторийськом - ця назва раніше траплялася в австрійських комюніке).
Червоний хрест тим часом передав з Німеччини для перепоховання тіло генерала Самсонова, чиє ім'я пов'язано зі східно-пруською трагедією. Автор принагідно зауважує, що цей факт спростовує всі чутки щодо його перебування в полоні чи співпраці з ворогом. Насправді генерал застрелився ще в оточенні 30 серпня 1914 р.
На другій шпальті - яскравий опис поневірянь київських студентів з евакуйованих вузів - Університету Св.Володимира і Консерваторії ("Киевляне в Саратове").
"Местные саратовские студенты (их есть около 500 человек), совсем, с головой потонули в массе киевского студенчетсва [около 6 тыс.]... Саратовцев теперь прямо в ужас приводит весть о возможности приезд еще новых партий киевлян". Але ж і самим киянам не солодко - в місті практично нема де влаштуватися на ночівлю, не кажучи вже про навчання. "В живописном беспорядке лежат вещи обитателей общежития. Студенты или ничего не делают, или играют в карты. Азарт страшный. Игра идет в "двадцать одно". - Тут только в карты и можно играть, заниматься немыслимо, - оправдываются игроки".
В самому Києві - вже традиційна нестача палива, тепла й світла:
Постачання продовольства:
І організація хлібопекарень:
Піклування про викладачів та місія до Бухареста "надзвичайної важливості":
А з оголошень на останній шпальті видно, що проблеми з продовольством не допомагають у традиційних повсякденних проблемах:
"Гігієнічні гумові вироби" - це саме те, про що ви подумали. З часом таких реклам буде навіть більше.
І на десерт - цікаві дописи про останні успіхи хіромантії в Ростові провидиці Світлани учасниці ХХХ-ї Битви екстрасенсів та наркоторгівлю в Санкт-Петербурзі сторічної давнини.
"...Сакаевская система гаданий была далеко не обычной. Сакаев требовал, чтобы его клиентки обязательно обнажали торс, так как для "верных предсказаний" ему нужно знать расположение линий на груди, плечах, и пр. Одна из [ростовских] дам усмотрела в этом шарлатанство и привлекла Сакаева к ответственности...".
"...На днях в кафе Андреева, на Невском пр. была задержана К.Нельговская, известная среди посетительниц этого кафе под кличкой "Женька Петух", за продажу своим товаркам кокаина для нюханья...".
-------
Наразі в мене все.
Повністю номер "Киевлянина" можна передивитися на сайті Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського.
А шпальти "Діла" традиційно викладаються нижче та походять з Відділу рідкісних книг та рукописів Наукової бібліотеки ім. М.Максимовича.
Немає коментарів:
Дописати коментар